33 швейцарські винаходи, які вас здивують

З показником 968 патентних заявок на мільйон жителів Швейцарія очолює світовий рейтинг. Вона суттєво випереджає Швецію (488) та Данію (454), посідаючи перше місце. США знаходяться на 15-му місці з 140 патентними заявками після Японії (172) та Франції (161).

Медична техніка наразі вважається особливо науково інтенсивною галуззю. У другому році останньої пандемії кількість заявок зросла на третину, особливо це стосується інгаляційних пристроїв та багатьох інших медичних виробів. Європейське патентне відомство (ЄПВ) наразі визнає медтехніку «найважливішою галуззю технологій».

Інновації створюють добробут і формують сучасний образ Швейцарії. За кожною блискучою ідеєю стоїть людина. У наступному доборі швейцарських відкриттів ти зустрінеш дивовижні досягнення геніальних умів. Спочатку ми познайомимося з чотирма епохальними швейцарськими винаходами.

E = mc²

Найвідоміша формула в історії. Її творцем є Альберт Ейнштейн (1879–1955), «папа фізики», громадянин Швейцарії та геній. Ти без сумніву знаєш цього всесвітньо відомого засновника теорії відносності. Його думки та записи досі лежать в основі сучасної фізики.

Але навіть генії – це просто люди: Ейнштейна спочатку відхилили у Швейцарській федеральній політехнічній школі в Цюріху через недостатнє володіння французькою мовою. Втім, пізніше він успішно закінчив цей навчальний заклад як викладач математики та фізики. Працюючи експертом у патентному відомстві в Берні, він почав займатися фундаментальними питаннями фізики.

У 1905 році в Швейцарії він опублікував п’ять важливих робіт, які докорінно змінили природничі науки. 1907-го вперше письмово виклав теорію відносності. Винайшлася геніальна формула: E = mc². Енергія (E) дорівнює масі (m), помноженій на квадрат швидкості світла (c).

Вона, зокрема, пояснює, як пов’язані простір і час.

Ейнштейн постійно розвивав свій блискучий науковий доробок. У 1921 році вчений отримав Нобелівську премію з фізики. До речі, чи знав ти, що він використав призові гроші на виплату аліментів при розлученні? Його нове бачення суттєво змінило світ і закріпило за ним статус ікони ХХ століття.

Всесвітня павутина

Вогонь, який можна використовувати, землеробство, колесо, вимірювання часу, письмо, електрика, двигун і комп'ютер — усі ці винаходи ми з повагою називаємо "епохальними відкриттями" або "знаковими віхами історії людства". Інтернет, або "Всесвітня павутина", безумовно, теж належить до цієї категорії.

Три букви WWW означають цілком новий світ. Поки ти читаєш цю статтю, ти перебуваєш у ньому. Інтернет у тій формі, яку ти знаєш сьогодні, народився у CERN у Женеві, Швейцарія. Цей швейцарський науково-дослідний інститут — один із провідних у світі центрів фундаментальних фізичних досліджень.

На порозі нового тисячоліття людство вступило у нову епоху. Вже 13 листопада 1990 року CERN запустив першу вебсторінку на власному вебсервері: info.cern.ch. 1994 року через WWW вперше передали більше даних, ніж через "Telnet". Незабаром після цього "FTP" втратив статус найпопулярнішого інтернет-сервісу на користь Всесвітньої павутини.

У 2021 році близько 1,88 мільярдів вебсайтів були онлайн під "www". Тим Бернерс-Лі та Роберт Кайльо, обидва з CERN, стали 1989 року творцями ідей та винахідниками цих трьох улюблених букв.

Ми в Swiss Activities кажемо: Дякуємо, хлопці!

ДНК

Базельський Фрідріх Мішер (1844–1895) вважається відкривачем дезоксирибонуклеїнової кислоти (скорочено ДНК). Уяви собі цього відважного біохіміка у його тодішній крижаній лабораторії. Молодий дослідник не боявся навіть різко пахнучих використаних пов’язок із гноєм, які приносив зі шпиталю для своїх досліджень. У 1869 році він уперше ізолював молекулу життя і заклав підвалини сучасної генетики.

Спершу він прагнув розшифрувати білки білих кров’яних тілець. Але випадково виявив речовину з незвичайними хімічними властивостями. Оскільки вона існувала лише в ядрі клітини, він назвав її нуклеїном (nucleus — зерно, ядро латинською). Відкриття молекули спадковості стало одним із найважливіших здобутків біології.

Він не усвідомлював, що дивиться у мікроскоп на спадковий матеріал — ДНК, складний клубок у ядрі, що передає генетичні сигнали. Його послідовникам знадобилося ще 75 років, щоб розгадати це.

А тепер ти знаєш, який швейцарець відкрив ту речовину, що кодує нашу спадкову інформацію і, власне, життя.

МКЧХ (Міжнародний комітет Червоного Хреста)

У 1859 році генуезький підприємець і гуманіст Генрі Дюран (1828-1910) став свідком битви поблизу північноіталійського міста Сольферіно. Там загинули 6000 солдатів, а 40 000 було поранено. Страждання були колосальними і глибоко вразили віруючого Дюрана.

Різко прозвучала ключова фраза: «Siamo tutti fratelli» — «Ми всі брати».

Мешканці близького міста Кастільйоне намагалися якомога краще допомогти жертвам битви. Дюран активно допомагав на передовій, не звертаючи увагу на приналежність — друг це був чи ворог. Ця ідея змінила світ.

За рік вдома у Швейцарії він написав книгу про жахи війни. Його заклик до створення багатонаціональних гуманітарних організацій був надзвичайно голосним. У 1863 році в Женеві Дюран представив свої ідеї «Громадської спілки». Це була початкова точка створення Міжнародного комітету Червоного Хреста — сучасного МКЧХ.

У 1901 році він разом із французьким пацифістом Фредеріком Пасі отримали першу в історії Нобелівську премію миру. Винахідник Червоного Хреста все життя не торкався призового фонду у близько 100 000 швейцарських франків, а замість цього передав ці кошти на благодійність.

Гайді

Маленька дівчинка з швейцарських гір завоювала світ своєю добротою та серця мільйонів дітей. Ти, напевно, знаєш Гайді як посла нашої країни. Цей світовий бестселер здавна прикрашає книжкові полиці цілих поколінь.

Перекладена більш ніж на 50 мов і неодноразово екранізована, Гайді втілює вічні цінності: радість життя, свободу, дружбу та любов. Її творцем була швейцарська дитяча письменниця Йоганна Спірі (1827-1901).

Любов до батьківщини відіграє важливу роль у Гайді. Авторка створила для своєї героїні відоме «селище» як рідне місце. У громаді Маєнфельд, поруч із Бад-Рагац у кантоні Граубюнден, ти можеш власноруч відвідати село Гайді.

Саме там Спірі і отримала натхнення для своєї історії, в часи, коли жінки майже нічого не могли, окрім як народжувати дітей. Міжнародно відома письменниця Йоганна Спірі символізує нову епоху змін. Гайді так і залишилася культовою постаттю.

Швейцарський шоколад

Гори, Гайді та «шоккі» нерозривно пов’язані з іміджем Швейцарії. Незважаючи на те, що в Альпах не ростуть какао-боби, інноваційні винахідники XIX століття перетворили швейцарський шоколад на те, чим він є сьогодні: втілення солодкої досконалості.

По всій Швейцарії шоколадні піонери заснували свої відомі компанії: Favarger у 1826 році в Женеві, Kohler у 1830 році в Лозанні (батько шоколаду з фундуком), Sprüngli у 1845 році в Цюріху, Maestrani у 1852 році в Люцерні/Санкт-Галлені, Munz у 1874 році у Флавілі та Жан Tobler у 1899 році в Берні, щоб назвати лише деяких.

Однак особливо варто згадати цих чотирьох:

Франсуа-Луїс Cailler (1796-1852), батько шоколадної плитки, відкрив у 1819 році в Веве першу механізовану шоколадну фабрику з найстарішим брендом швейцарського шоколаду, що досі існує. Його зять Даніель Петер (1836-1919) продовжив справу як винахідник молочного шоколаду, додавши в 1875 році до какао згущене молоко. Філіпп Suchard (1797-1884) винайшов у Невшателі «Mélangeur» — пристрій для змішування цукру та какао-порошку, який залишається незамінним у виробництві швейцарського шоколаду й досі.

Теодор Тоблер (1876-1941), син Жана, у 1908 році запустив швейцарський символ — Toblerone. У 1970 році на упаковці з’явилася вершина Маттерхорна. Цей солодкий трикутник поєднує італійський турроне (білок, горіхи, мед, цукор) з нуги.

Як патрон із соціальною свідомістю та відкритий пацифіст, що підтримував жіночі виборчі права й захист материнства, винахідник Toblerone був далеко попереду свого часу.

• 9 швейцарських шоколадних фабрик, які вам сподобаються

Від Swatch до Longines Feuille d’Or

Швейцарські годинники так само невід’ємні від Швейцарії, як Гейді та гори. Як і з шоколадом, ряд інноваційних піонерів зробили швейцарські годинники найкращими у світі. У цьому дописі ти дізнаєшся більше про двох відомих новаторів.

Тобі доводилося у ранні 80-ті вперше купити годинник на власні кишенькові гроші? Ніколя Хайек (1928-2010), засновник Swatch Group, зробив це можливим у 1983 році, врятувавши швейцарську годинникову індустрію, яка на той час страждала через дешеві імпорти. Революційний пластиковий годинник складається на дві третини з менше деталей і виготовляється роботами.

Новий годинник для всіх має оригінальний і яскравий вигляд. Ефективний маркетинг зробив “Swatch” світовим модним аксесуаром і культовим предметом для колекціонерів. Задля інновацій Хайек повернув із забуття спорядження двох молодих швейцарських інженерів, яким ми завдячуємо цим тік-такуючим символом Швейцарії – Ельмару Моку (1954) та його співавтору Жаку Мюллеру.

Раніше швейцарські годинникові майстри дали пам’ятне послання могутнім японським конкурентам. Після масштабної розробки у 1979 році Longines випустила Feuille d’Or — найтонший кварцовий годинник у світі. Цей елегантний годинник з товщиною корпусу 1,98 мм назавжди перевершив попередній японський світовий рекорд. Як часто буває, інновації зробили ключову різницю.

Від артеріального затиску до штучного кульшового суглоба

Наприкінці 19 століття швейцарський хірург Теодор Кохер (1841–1917) у Берні винайшов артеріальний затиск. Навіть сьогодні "затиск Кохера" запобігає кровотечам на операційному столі.

Його неймовірна винахідливість призвела до створення багатьох інших хірургічних інструментів, втручань і методів лікування. Кохер вважається піонером в галузі нейрохірургії і у 1909 році отримав Нобелівську премію з медицини.

Ведуча роль Швейцарії в медичній техніці проявилася й у діяльності ортопеда Моріса Едмонда Мюллера (1918–2009) з Берна. Як підприємець та піонер остеосинтезу він винайшов і запровадив у виробництво штучний кульшовий суглоб, відомий пізніше також як "суглоб Сульцера".

Отриманий прибуток він спрямовував на дослідження. Професор Мюллер об'єднав щонайменше дванадцять докторських і почесних ступенів, але не соромився, коли його називали "костяним сантехніком". Упродовж усього життя цей швейцарський філантроп вважав себе "слугою людства".

Швейцарський кишеньковий ніж

Вислів із французької «справжній швейцарський ніж» означає людину, яка є універсальною та надійною. Це також стосується нашого національного символу. У цьому культовому інструменті ти знайдеш усе, що робить нашу країну особливою.

У 1884 році швейцарський коваль ножів Карл Елзнер заснував у кантоні Швіц майбутню компанію Victorinox і створив дуже потрібні робочі місця. 1897 року цей інноватор винайшов кишеньковий ніж у тому вигляді, який ти знаєш сьогодні. Цей виріб став світовим хітом і донині символізує швейцарську якість і винахідливість.

Елзнер втілив ті чесноти, які закладені у його "кладовому ножі". Це цінності, що визначають і успіх його компанії. Victorinox відома своєю надійністю, стабільністю та інноваційністю — як і сама Швейцарія.

Парацельс Камінь безсмертя

Якщо тебе цікавить натуральна медицина, то Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм, відомий як Парацельс (1493–1541), — це саме те, що потрібно. Вже в 16 років він почав вивчати медицину й заробляв на життя як мандрівний лікар. Незабаром швейцарський натураліст помітив знеболювальну дію опіуму.

Він розчиняв цю наркотичну речовину в алкоголі й давав настойку своїм пацієнтам, навіть маленьким дітям. Під назвою «Лауданум» вона стала аспірином XV століття і швидко поширилася по всій Європі як універсальний лік засіб. Ось чому її іноді називали «Камінь безсмертя».

Парацельс підтримував нові методи лікування. Він підходив до терапії комплексно, орієнтуючись на природу хвороби й відмовився від звичайного закостенілого підходу з підручника. Тому, можливо, ти знаєш його як першопрохідця сучасної натуральної медицини.

LSD

У пошуках засобу для стимуляції кровообігу швейцарський хімік Альберт Хофманн (1906–2008) досліджував грибок, що росте на зерні. У 1938 році його досліди дали дієтиламід лізергінової кислоти (LSD). Але створення цього препарату винахідник спочатку не зрозумів.

Лише у 1943 році він усвідомив ефект і провів на собі самостійну пробу в лабораторії в Базелі. У автобіографії Хофманна ти прочитаєш, що після цього він щасливо їхав додому на велосипеді.

Отже, це була перша LSD-трип в історії.

Потім ціла епоха була захоплена психоделічними віяннями: рух Flower Power, The Beatles із їхнім світовим хітом «Lucy in the Sky with Diamonds»… Галюциноген став скрізь присутнім. Незважаючи на заборону LSD починаючи з 60-х, винахідник приймав свою речовину й у поважному віці.

Молочний порошок

Заможні жінки не хотіли, а працюючі жінки не могли годувати груддю. У деяких регіонах Європи в XIX столітті грудне вигодовування застосовували лише у 15 % немовлят. Підходящої дитячої їжі не було, погана гігієна та отруєння свинцем через консерви були поширені. Рівень дитячої смертності сягав жахливих 25 %.

Тож цілком логічно, що Анрі Нестле (1814–1890) рекламував свій молочний порошок як «замінник материнського молока». «Мій дитячий порошок містить передусім найкраще молоко, цукор і хліб», — говорив Нестле у рекламі свого нового винаходу.

Як справжній підприємець, він свідомо використав знання з попередніх досліджень материнського молока. У 1867 році він довів молочний порошок до промислового зразка. 9 квітня 1872 року він запатентував його виробництво. Цей «дитячий порошок» став хітом експорту.

Ми знаємо Nestlé як міжнародний провідний концерн у харчовій промисловості. З появою молочного порошку одразу почали знижувати дитячу смертність. Навіть сьогодні це рятівне джерело життя зі Швейцарії використовують у зонах голоду та війни.

Від Nescafé до Nespresso

Обвал на фондовому ринку 1929 року: у Бразилії накопичилися гори непроданих кавових зерен. Швейцарська компанія Nestlé мала допомогти. Але спочатку потрібно було винайти розчинний гранулят.

Хіміку Максу Морґенталеру (1901–1980) доручили цю справу, він навіть проводив дослідження у власній кухні. У 1938 році у нього з’явилася блискуча ідея: вуглеводи надають напою справжній кавовий смак. Тепер ти знаєш, звідки твій Nescafé.

За появу Nespresso варто подякувати уважному мандрівникові Італією. Аеродинамічний інженер Ерік Фавр спостерігав за досвідченим баристою і зрозумів: «Аромати та запахи стають інтенсивнішими, коли контактують із киснем».

Після років експериментів його зусилля принесли плоди. У 80-х Фавр винайшов герметичну кавову капсулу. Саме завдяки цьому Nestlé з Nespresso здобула світову славу зі швейцарським акцентом.

«Що ще?»

Овомальтін

Можливо, ти знаєш Овомальтін як традиційний швейцарський напій. В більш ніж 100 країнах яскраво-оранжева етикетка Ovo асоціюється з енергією та здоров'ям. Молоко, яке ти додаєш, доповнює повноцінне харчування.

Історія Овомальтіну розпочалась у 1865 році в Берні. Тоді брак та недоїдання були критичною проблемою. Швейцарський фармацевт доктор Георг Вандер (1841-1897) шукав розв'язання цієї проблеми. Він відкрив давно відомий натуральний продукт — солод, що містить цілющі та необхідні для життя речовини.

Вандер створив відновлювальний продукт, завдяки якому багато дітей та хворих врятували свої життя. Його син удосконалив і збагатив батьківську живильну формулу. Так з'явився сучасний Овомальтін. Спершу як ліки для слабких, тепер — як мобільна енергетична підтримка для спортсменів.

• 10 типових швейцарських напоїв

Від плавленого сиру до готового фондю

Ти цінуєш фастфуд? Тоді знаєш також: жодного Гербера — жодного чизбургера. Швейцарський виробник сиру Вальтер Гербер (1879-1942) у 1913 році після багатьох років досліджень винайшов плавлений сир.

Оскільки його сир під час експорту в теплі краї ставав несмачним, винахідливий підприємець ще у 1905 році взявся за розробку. Його мета: зробити сир, який зберігатиметься без охолодження. Революційний результат — готові сирні скибки з низькою температурою плавлення, які ти так любиш. Це була справжня кулінарна революція.

У 1960 році компанія Gerber остаточно закріпилася славою завдяки першому готовому фондю. Відтоді й твоє фондю майже завжди готове за мить. Так Gerber став символом Швейцарії, як чизбургер — фастфуду.

• Фондю — національна страва Швейцарії

Від Аромату до Маггі

Напевно ти вже десь бачив червоне чоловічка на жовтій банці Аромату.

Навіть відомі шеф-кухарі використовують цей універсальний продукт. У 1945 році швейцарець Вальтер Обріст створив цей чудовий приправний порошок для Knorr у Шаффгаузені. Незабаром Аромат став відомим багатьом. Все було автоматизовано, навіть процес приправляння. Сьогодні ця жовта банка є на кожній кухні в Швейцарії.

Часто кризи відкривають нові можливості. Саме так і сталося з швейцарським мельником Юліусом Маггі (1846-1912), який опинився в центрі європейської мельничної кризи того часу. Зі складної ситуації він винайшов у 1886 році свій всесвітньо відомий бульйонний екстракт і став успішним підприємцем.

Він завжди мріяв зробити здорове харчування доступним для кожного. Ця мрія жива й досі.

Ricola

«Хто це вигадує?»

Цей рекламний слоган ти, мабуть, знаєш. Винахідником був досвідчений швейцарський майстер-пекар Еміль Ріхтеріх (1901–1973). Саме він створив всесвітньо відомі трав’яні льодяники Ricola, які легко впізнати за їхньою квадратною формою. Вони є справжнім символом швейцарськості.

Як любитель природи, він був захоплений різноманіттям швейцарських трав: «Потрібно зробити з цього щось дійсно якісне», – казав він. У 1930 році він заснував компанію Richterich & Co., кондитерську фабрику біля Базеля. Часто його можна було побачити в його «чаклунській кухні», де він експериментував із різними трав’яними рецептами.

1940 року було створено суміш з 13 трав. «Це був початок оригінального Ricola – швейцарського трав’яного цукерку», – кажуть у компанії. Сьогодні Ricola експортує свої корисні ласощі по всьому світу, даруючи разом із ними маленький шматочок Швейцарії.

Берчермюслі

Доктор Максиміліан Оскар Бірчер Беннер (1867—1939) — видатний швейцарський винахідник однойменного сніданку. Насичений вітамінами та всім необхідним для вдалого початку дня.

Під час гірської прогулянки в 1900 році одна доярка без підозрення подала йому звичну поживну страву, схожу на мюслі. Захоплений, дієтолог створив власний рецепт. Йому потрібна була поживна страва з сироїдіння для терапевтичного застосування. Результат став синонімом здорового харчування.

Оскільки відповідного лікування не існувало, лікар прописав пацієнтці свою новонароджену "яблучну дієту". Завдяки видатному терапевтичному ефекту цей раціон швидко прижився й у повсякденному житті. Особливо через ефективність проти широко відомої морської хвороби — цинги.

Незабаром страву ніжно перейменували на честь винахідника: «Берчермюслі». Класика Швейцарії.

Doodle

Хочеш зустрітися з друзями, але організація викликає стрес? Потрібна допомога — і вона є у вигляді Doodle.

Просто завантажте швейцарський додаток для планування зустрічей, і твої проблеми з організацією зникнуть.

За цим стоїть швейцарський інформатик Майк Неф. У 2003 році він розробив програму, а 2007-го разом із Полом Севічем заснував сучасну компанію Doodle AG. Цей швейцарський стартап швидко набув визнання та стрімко розвивався.

У мережі зараз можна прочитати: 30 мільйонів користувачів щомісяця, 78 тисяч зустрічей щодня та 70 тисяч компаній, які користуються Doodle.

Maxon Marsmotoren

Приземлення вертольота чи політ дрона вже не вражають. Але коли сонячний дрон літає над Марсом, де майже немає атмосфери, це справжнє диво. Читай і дивуйся.

У 2021 році NASA здійснило пілотований політ «Ingenuity» над Червоною планетою. Цю легку дрон вагою 1800 грамів приводили в рух 6 електродвигунів розміром із ніготь із Швейцарії. Ці футуристичні мініатюрні двигуни вироблені компанією Maxon з обвальдера.

Цей інноваційний виробник вже вписав сторінку в історію у 1997 році, запустивши марсохід "Sojourner" з двигунами Maxon. З 1961 року Maxon виробляє мініатюрні високоефективні двигуни. Важливою віхою стала 1970 року патентна розробка безщіткового двигуна постійного струму без залізного сердечника.

Революція, що веде до зірок.

Зберігання чистої енергії

Що робити, якщо сонце чи вітер не працюють для відновлюваної енергії? Треба подбати про це заздалегідь і зберігати чисту електроенергію. Без батарей чи акумуляторів.

Швейцарці розробляють екологічний метод зберігання, який вже готується до виходу на ринок. У високій вежі крани піднімають блоки з композитного матеріалу вагою в тонни. Вся система працює на відновлюваній енергії та управляється продуманим програмним забезпеченням. За потреби електрику виробляють, опускаючи ці блоки вниз.

Отримуєш постійну базову електроенергію без втрат. Ця стійка альтернатива використовує принципи гідроакумулювальних електростанцій, але в компактному форматі, чисто, дешевше та повсюдно.

Стартап «Energy Vault» зараз запускає цю революцію у зберіганні енергії. Нещодавно Всесвітній економічний форум визнав тесіанців як «технологічних піонерів». Після тестів прототип вже збираються відправити до Індії.

Solar Impulse II (Si2)

Його дід літає в стратосфері, батько занурюється в морські глибини, а син Бертран облетів навколо світу на сонячному літаку. Напевно, тобі відома династія авантюристів Піккардів.

Швейцарець Бертран Піккард (1958) прагнув донести до світу ідею екологічного польоту. Це йому вдалося у 2015-2016 роках облітами світу на сонячному літаку Si2. Літак приводили в дію 17 428 сонячних панелей і чотири акумуляторні мотори, що розвивали швидкість до 100 км/год і висоту 8500 метрів. Світова подорож цього літаючого високотехнологічного лабораторного комплексу пройшла поетапно та успішно.

Політ тривав кілька днів безперервно. Велику роль відіграв і швейцарський інженер та пілот винищувача Андре Боршберг (1952). З моменту Si2 чистий політ перестав бути науковою фантастикою.

Це можливо. Піккард це довів.

Кавоварка з автоматичним заварюванням

Ти натискаєш кнопку ще напівсонний, і свіжозмелена кава наповнює твою чашку. Твій герой — Артур Шмед, інженер зі Цюриха. Ще в 70-х він говорив про кавові автомати.

У 1985 році швейцарський виробник пристроїв «Solis» випустив автоматичну кавоварку. Перші диво-машини продавав Віллі Науер (1941), голова компанії Solis, який раніше фінансував розробку Шмеда.

Пристрій виробляє компанія «Saeco». Інженер Шмед і конструктор Серджіо Заппелла раніше спільно працювали над ідеєю. 1981 року вони заснували Saeco, започаткувавши свою справу в гаражі в Цюриху.

Сьогодні мільйони любителів кави в усьому світі вдячні цій видатній швейцарській винаходу.

Бобслейна траса

Швидкий британський пілот Вілсон Сміт гальмував на кантональній дорозі в Санкт-Моріці свій саморобний санкі гумовим граблями. Так винайшли попередника скелетону. Пізніше швейцарець Крістіан Матіс (1861–1925) розробив прабатька сучасних бобів, що значно швидші за скелетон. Для цього потрібна була відповідна траса.

Кмітливий готельєр Каспар Бадрутт (1848–1904) збудував для цього льодову канальну доріжку. У 1904 році перша бобслейна траса в світі простяглась від Санкт-Моріца до Челеріни. Уже 1928 року ця природна льодова траса стала ареною Олімпіади.

Твір Бадрутта — найстаріша в світі бобслейна траса, яка досі експлуатується. Вона носить почесну назву: «Olympia Bob Run St. Moritz – Celerina» (OBR) і наразі є єдиним льодовим спортивним каналом у Швейцарії.

Підйомник для лиж

Ти обожнюєш кататись на лижах? Тоді ця історія для тебе.

Різдво 1934 року стало початком нової ери для любителів лижного спорту. У швейцарському зимовому курорті Давос відкрився перший у світі лижний підйомник. Його J-подібні кріплення перевозили по одному пасажиру за раз.

Забудь про виснажливе піднімання пішки: 270-метровий маршрут підніматися було легко. Вартість денного квитка становила 50 раппенів, і він користувався величезним попитом. Винайшов цей підйомник ернст громади цюриху Ернст Густав Констам (1888–1965). Цей винахідливий інженер запатентував свій лижний підйомник у 1930 році.

У другому лижному сезоні швидкість подвоїлася. Завдяки Т-подібним кріпленням, односідельний підйомник перетворився на двомісний. Давос швидко розвинувся і став піонером у зимових видах спорту.

Велогемель

Дерев'яний майстер Крістіан Брюльманн (1872-1953) у юності захворів на поліомієліт. Незважаючи на проблеми з ходою, влітку він легко пересувався на своєму велосипеді, а взимку були складнощі. Тоді виникла думка: було б круто, якби велосипед також підходив для їзди по снігу.

У 1911 році цей винахідливий мешканець Гріндельвальда винайшов свій перший зимовий велосипед. Вийшла легка дерев'яна конструкція, яку можна керувати, сидячи, як на велосипеді, але замість коліс — ковзани. Місцеві одразу прозвали його на своїй говірці «Велогемель» (велосипедні сані). Саме того року Брюльманн запатентував цей унікальний винахід із Гріндельвальда.

Попит на Велогемель був настільки великий, що майстерня Брюльманна ледве встигала задовольняти всі замовлення. Лікарі, листоноші, школярі та багато інших пристрастилися до цього снігокатного велосипеда. І навіть сьогодні Велогемель із Гріндельвальда користується все більшою популярністю.

Приходь і на власні очі побач, як найкращі гонщики змагаються на щорічному чемпіонаті світу з Велогемелю в Гріндельвальді.

Блискавка

Мартін Вінтергальтер (1889-1961) був своєрідною й надзвичайно винахідливою дитиною. Пізніше його жадоба до грошей створила величезний тиск для винаходів. Це стало щасливим випадком для всіх нас.

У 1925 році геній під брендом «Riri» представив сучасний блискавку з ребер і жолобків. Це була нова розробка попередньої принципової конструкції з кульками і затискачами. Нова система застібки дозволила серійне виробництво, стала великим успіхом і зробила Вінтергальтера багатим.

З часом міжнародна низькобюджетна конкуренція увірвалася на ринок. Сьогодні Riri виготовляє в штаб-квартирі у Тессіні престижні блискавки для відомих брендів. Втративши право розпоряджатися собою через братів і сестер, Вінтергальтер провів свої останні 10 років без грошей у психіатричній лікарні.

Сумний кінець славної історії.

Липучка

Діти добре знають липучки, адже зав'язувати кросівки пішло в минуле. Ці геніальні застібки використовують усюди — від моди до NASA. Під час космічної місії «Аполлон» 1969 року астронавти застосовували липучки, щоб запобігти невагомості.

Швейцарський інженер Жорж де Местраль (1907–1990) винайшов липучку в 1940-х роках. Ідея виникла під час полювання: безліч маленьких гачечків прилипли до хутра його собаки на ім’я «Мілка». Це були плоди дикорослої реп'яхи.

Він використав цей природний принцип у своїй розробці. Торгова марка VELCRO стала символом цього проривного застібного механізму. Тоді Местрель рекламував його як «блискавку без блискавки».

Сьогодні липучка прилипла до твоїх буднів, як реп'ях.

Асфальт

Як асфальт потрапив на дороги? Все почалося з лікаря, винахідника та авантюриста зі швейцарського кантону Вале. Тут ти дізнаєшся історію Ернеста Гульєлмінетті (1862–1943), відомого як «Доктор Дьор».

У 1902 році князь Альберт I Монако звернувся до швейцарця: нові гравійні автодороги піднімали багато пилу, і потрібне було рішення. Лікар пригадав покриті дьогтем підлоги військових госпіталів, де служив на Суматрі.

Він подумав, що так можна покрити й дороги, і в березні 1902-го успішно залив 40 метрів гравію дьогтем. Незабаром у Монако пилу на дорогах ставало менше. Ця ідея досі актуальна, хоч із використанням бітуму. Попри це, Гульєлмінетті за все життя жоден зі своїх винаходів не патентував.

Целофан

Як і багато інших винаходів, ми користуємося прозорою плівкою, не задумуючись. Проте швейцарському інженеру-текстильнику Жаку Е. Бранденбергеру (1872–1954) знадобилося 12 років наполегливих досліджень, щоб створити целофан.

Його наполегливість принесла плоди. У 1908 році він вивів свій винахід на ринок і завоював світовий ринок. Почалося все з невдачі — він намагався створити водовідштовхувальні тканини, але матеріал виявився непридатним, а нанесене пластикове покриття відшарувалося у вигляді тонкої плівки.

Ця пластикова плівка стала джерелом для його прориву. Бранденбергер вдосконалив майбутній целофан і розробив його механізоване виробництво. Сьогодні ця прозора кухонна помічниця стала незамінною в побуті.

Швейцарський дизайн: від Helvetica до пляшки SIGG

Швейцарський дизайн вирізняється лаконічністю та гармонійністю форм. Він символізує чіткі лінії та високу якість. Це добре видно на багатьох швейцарських дизайнерських продуктах. Ось два приклади.

1957 року в Базелі графік і мистецтвознавець Макс Міедінгер (1910–1980) створив вічну шрифт Helvetica. Його функціональна елегантність зробила його іконою швейцарського дизайну. Нині цей шрифт — один із найпопулярніших у світі.

Але є й інші елегантні швейцарські винаходи. Світові зірки — від Камерон Діас до Роджера Федерера і Ґрети Тунберг — віддають перевагу стильній та довговічній пляшці SIGG. Це модний і екологічний аксесуар сучасного стилю життя. Оригінальна Swiss Bottle навіть потрапила до Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку (MoMA).

Ключ з можливістю перевертання KABA

Прецізіонний механік із Біля Фріц Шорі (1890–1945) здійснив революцію у замковій справі 1934 року. Для свого роботодавця в Цюриху він запатентував ключ, який можна використовувати з обох сторін. Йдеться про замок: "Замок безпеки з пласким ключем" — так звучала офіційна назва федерального патенту.

Звичайний циліндричний замок із ключем Yale вже вважався застарілим. Новий двосторонній ключ можна вставляти будь-якою стороною, що підвищує безпеку.

Колишня "майстерня з виготовлення касових та сейфових замків Bauer", відома серед людей як "Kassabauer", перетворилася на компанію KABA, а згодом — на сучасну "Dormakaba Group". Вона є світовим лідером у сфері рішень для контролю доступу. Таким чином, на твоєму ключнику завжди є помітний швейцарський винахід.

WC-пташка

Для американця Дональд Дак, а для швейцарця — WC-пташка. Вона з'явилася на світ у 1980 році в цюрихському Делліконі. Її мета: чистота навіть там, куди ти не можеш дістатися.

У 1951 році домогосподарка Марія Дюрінг-Келлер винайшла в домашньому підвалі потужний засіб для видалення вапняного нальоту у ванній. У своїй святковій сукні вона ходила до клієнтів, демонструючи чудеса очищення у їхніх туалетах з шармом і в капелюшку.

Її «Durgol» став бестселером і запустив компанію Düring AG. Син Вальтер очолив справу та у 1980 році придумав нашу пташку: «Переглядаючи свої начерки, раптом зрозумів — це має бути шия качки». Склад рідини для пташки розробила його дружина Вера, теж фармацевтка.

Справжній швейцарський сімейний проєкт.

Це чудовий цикл. Інновації створюють добробут і освіту, а навпаки — добробут і освіта сприяють інноваціям. Це швейцарський шлях.

Наш винахідницький дух часто породжує великі досягнення, що й досі позитивно змінюють світ і твоє життя. Огляд цих швейцарських винаходів дає нам надію на майбутнє.